Сьогодні Overwatch святкує 5 років з дня свого релізу. Солідний вік, який витримує не кожен мережевий шутер, хай навіть і всесвітньо популярний. Втім, цьогорічне святкування матиме доволі гіркий присмак, адже минулого місяця Blizzard покинув творчий керівник, один із співавторів, найголовніший керманич і фактично хрещений батько Overwatch — Джефф Каплан. Про це він доволі неочікувано заявив у своєму прощальному листі, де заодно повідомив, що звільняється за власним бажанням. Також Каплан відрізав усі можливості для спекуляцій на тему того, що звільнення було вимушеним або спровокованим менеджерами Activision Blizzard. Ні, він просто вирішив приділяти більше часу собі та сім’ї, натякнувши на остаточне закінчення кар’єри в цій індустрії. А наостанок ветеран ігротворення подякував колегам і фанатам за чудові 19 років роботи над неймовірними іграми та шалену підтримку спільноти.

З цього моменту варто детальніше поговорити про місце Джеффа Каплана у Blizzard та його роль у чинному успіху компанії. Історія Каплана починається з досить цікавих та навіть дещо романтичних подій. Джефф, тоді ще просто дипломований магістр літератури Нью-Йоркського університету, дуже захоплювався MMORPG, зокрема, Everquest, яка вважається прародителькою багатьох сучасних онлайн- ігор. Там він був головою внутрішньоігрової гільдії, учасниками якої, не афішуючи себе, були розробники з Blizzard. Джефф був напрочуд активним гравцем, постійно коментував всі зміни ігрових механік та оновлень на форумах, і зрештою привернув цим увагу ігротворців. За це вони запросили його спочатку на екскурсію до офісу, а згодом і до лав працівників Blizzard. Йому запропонували посаду дизайнера квестів World of Warcraft, розробка якої йшла повним ходом. І що цікаво, вимоги до кандидата підозріло збігалися з професійними та особистісними характеристиками самого Каплана. Джеф навіть підозрював, що вакансію розмістили зумисне для нього, а співбесіда була лише формальністю. Власне, так воно і було, тож у 2002 році Джеф Каплан офіційно доєднався до Blizzard.

Втім, перших кілька тижнів Каплан займався не WoW, а фінальним відловом баґів у Warcraft III: Reign of Chaos. А щойно стратегія з’явилася в продажу, Джеф узявся наповнювати Азерот квестами і спільно з Крісом Метценом розробляти підземелля і рейди. Важливо відмітити, що саме Каплан був одним з ключових керівників розробки доповнень Burning Crusade та Wrath of the Lich-King, які вважаються ґеймерами найбільш успішними за весь час існування WоW.

Проте Каплан не був певен, що World of Warcraft втримає свою популярність. Йому здавалося, що ця ММО вже пережила пік своєї популярності, тож саме час було братися над роботу над іншою грою, яка могла би перевершити успіх WoW. Нею і стала багатостраждальна ММО Titan. Проект був напрочуд амбіційним, однак творча команда все ніяк не могла нормально зв’язати класовий шутер та звичні елементи масштабних онлайн-ігор. І після 5 років марних спроб зробити щось путнє з цілої купи сетингів та елементів, Blizzard офіційно оголосили про закриття Titan.

Однак офіційно розробку припинили ще за рік до того. Керівники Blizzard перекинули розробників на інші, важливіші проекти. а Каплан і Метцен отримала відповідальне завдання — з рештків Titan зібрати нову інтелектуальну власність. Та ще й за якихось кілька тижнів! На щастя, творчий дует упорався зі завданням і 24 травня 2016 року гравці отримали те, чого ну ніяк не розраховували побачити від Blizzard — стрімкий і винятково мультиплеєрний шутер.

Overwatch зазнала колосального успіху. 1 мільярд доларів прибутку та 35 мільйонів активних гравців — і це лише за перший рік! А Каплан з Метценом продовжували вигадувати додаткові шляхи розширити всесвіт. Короткометражні мультики, комікси, репліки у грі — розробники всіляко хотіли довести індустрії, що шутер не потребує сюжетної кампанії, щоби подарувати гравцям харизматичних персонажів і продуманий світ. Заодно Каплан вирішив не ховатися від спільноти, а, як і колись у студентські роки, активно спілкуватися з гравцями на форумах, розповідати про свіжі оновлення та й узагалі стати обличчям Overwatch. Бо яку би зірку чи красуню не залучай, ніхто не розповідатиме про гру краще і захопливіше, ніж її фактичний творець.

Втім, останні роки Каплана були не такі успішні, а ґеймерська любов до Overwatch поступово почала гаснути. Точну причину цього визначити досить важко. Та все ж є декілька. До таких передусім варто зарахувати досить поганий баланс сил та можливостей героїв. Якщо у перші місяці все було відмінно, то зі збільшенням кількості персонажів знаходити “золоту середину” ставало все важче і важче. Змагальний режим, попри свою простоту, переживає застій і потребує серйозних змін, адже новачкам важко адаптуватись до особливостей ігрового дизайну, а матчі на високих рівнях рейтингу перетворились у методичне використання найбільш актуальних та дизбалансних героїв. Ця ж причина підкосила і кіберспортивний сегмент Overwatch — хай він стартував зі шаленим успіхом, з часом турніри практично втратили видовищність.

Сюди ж додаємо зменшення ресурсів для додаткового контенту по ігровому всесвіту. Шанувальники поглинали цей контент з величезною радістю, постійно розпитували розробників, коли ж буде нова порція мультиків і коміксів, та навіть плекали надії на випуск повнометражної стрічки. Хіба це не показник успіху? Однак менеджери Blizzard не побачили у цьому напрямку великого потенціалу. Крім цього, досить незрозумілим видався анонс сумнівного Overwatch 2, яка своїми нововведеннями ну ніяк не виправдовувала окремої другої частини. А після нещодавніх новин так узагалі стало зрозуміло, що варіативності та ігрової свободи буде значно менше. Навіть і сумніваєшся тепер, що сам Каплан добровільно погодився на створення другої частини.

Схоже, історія повторилася. Джеф Каплан вчасно покинув WoW, бо не хотів стати свідком її занепаду. І тепер точно так само розробник полишає Overwatch, бо не бажає власноруч ховати своє найбільше дітище. Втім, World of Warcraft досі процвітає та потроху повертає собі колишню популярність. Можливо, така сама доля спіткає і шутерну серію, а “свіжа кров” у особі Аарона Келлера, зможе вдихнути у ці проекти нове життя, адже саме він зайняв посаду нового ґеймдиректора Overwatch та Overwatch 2.

Це вже не перший розробник зі стажем, який залишає Blizzard. До цього списку можна додати і Кріса Метцена, головного сценариста трьох основних франшиз компанії: Diablo, StarСraft та Warcraft. Покинув він компанію у 2016 якраз на тлі слабкого старту екранізації Warcraft та одному з найбільш провальних доповнень для WoW, Warlords of Draenor. Доповнюємо список і Марком Моргаймом, співзасновником та президентом Blizzard. І знову прослідковуємо цікавий факт: одна з найвідоміших постатей компанії покинула її якраз перед досі найгіршим роком для неї. Blizzcon 2018 називають найбільш провальним не просто так, адже тоді було анонсовано Diablo Immortal та Warcraft 3 Reforged, хай про всі проблеми останньої стало зрозуміло лише на релізі.

І тепер, коли серед провідних кадрів Blizzard не лишилося нікого зі “старої гвардії”, чи можна зробити песимістичні висновки про майбутнє цієї студії? Навряд чи. Звісно, одні з найкращих розробників, які віддали більшу частину життя цій справі, покидають легендарну компанію, і це не може не викликати сум. Та по-перше, ще всього одиниці супроти сотень, які й далі залишаються розробляти ігри Blizzard. По-друге, це досить типова для будь-якої індустрії заміна кадрів. І нехай ми звикли до попередніх профі, а нові допускають багато помилок, та зберігати віру все ж варто, адже по досягненню потрібних навичок та високого рівня досвіду ми отримаємо нових, хороших майстрів своєї справи, які ще неодноразово будуть дарувати нам чудові емоції своїми іграми.

Що цікаво, кожному розробнику, який встиг відзначити 20-річчя своєї діяльності у компанії, Blizzard дарує церемоніальну корону Короля-Ліча. Метцен і Моргайм її отримали, а от Каплану не вистачило всього лише року.

Хай там як, попри негаразди останніх років Джефф “Tigole” Каплан запам’ятається усім фанатам Blizzard як чудовий ґеймдизайнер та саме той розробник, який сидячи біля каміну та постійно жартуючи, годинами розповідав про оновлення у Overwatch.

Автор: Володимир Федорович